Ремарка: наш погляд на події

За чесну владу

У Холодний Яр на екскурсію приїздили кропивничани
25 січня 2018, 14:39 Друк

мит21Екскурсійна група з Кропивницького до Дня Соборності відвідала історичні місця Холодний Яру. Про це у Фейсбуці пише кропивничанин Володимир Гринько.

Під керівництвом історика  Юрія Митрофаненка група кропивничан побувала у Мотронинському монастирі, селі Мельники, с.Буда.

22 січня 2018 року. Рівно сто років, як 4-м Універсалом Центральної Ради Україна проголошувалась незалежною державою.

Довідка «Утренного города»

Початок ХХ ст. приніс створення Холодноярської організації – центру повстансько-партизанського руху 1918–1920-х рр., що існувала від часу створення перших загонів Вільного Козацтва на Холодноярщині (з березня-квітня 1917 р.) по вересень 1922 р. (до операції «Заповіт») і боролася проти всіх, хто посягав на цю територію (більшовиків, німців, денікінців) під прапором української державності. 7 жовтня 1917 р. в Чигирині відбувся Перший з’їзд Вільного Козацтва, який задекларував відродження козацтва і дав імпульс до створення в Україні військових структур.

Протягом 1917–1918 рр. «Холодний Яр», що мав у своєму складі загони з мешканців сіл Медведівки, Мельників, Головківки, Грушківки, діє як підрозділ самооборони і захисту Мотронинського монастиря від груп дезертирів та мародерів.

У червні 1919 р. виникає так звана «Холодноярська республіка», яка чітко заявила, що жодної влади, крім законної української, не визнає. Нефіційною «столицею» було с. Мельники, головним штабом – у Мотронинському монастирі. Це утворення боролося за відновлення влади УНР. Територія охоплювала понад 20 навколишніх сіл сучасних Черкащини та Кіровоградщини (найвідоміші Боровиця, Головківка, Грушківка, Жаботин, Івківці, Лубенці, Мельники, Медведівка, Михайлівка, Худоліївка, Чорнявка), але це число не було сталим і чітких кордонів організація не мала.

Тут діяли українські органи влади, було військо, ідеологія, широка підтримка місцевих мешканців. Авторитет «Холодного Яру» визнавали чимало повстанців, а головною метою була боротьба за незалежність України. До холодноярських загонів входило близько 15 тис. повстанців, бійці називали себе козаками. Для прикриття більшість з них користувалися псевдонімами, а після смерті отамана псевдо загиблого (за старою гайдамацькою традицією) використовували його соратники, аби заплутати розвідку більшовиків. Під гаслом на прапорах, найчастіше, «Воля України – або смерть!» та малим гербом УНР повстанці утримували територію до 1922 р.

Першими отаманами «Холодного Яру» стали брати Чучупаки – Олекса і Василь (колишні вчителі з с. Мельники). У квітні 1919 р. В. Чучупак підняв масштабне повстання проти більшовиків, яке було викликано неприйняттям «воєнного комунізму». До холодноярських лісів постійно прибували й інші українські військові відділи. Нерідко існувала практика передачі влади авторитетнішому ватажкові, часом і не місцевому уродженцю. Так, восени 1920 р., після смерті В. Чучупака очільником «Холодного Яру» став командир Степової дивізії з Дніпропетровщини Кость Пестушко (Блакитний).

Для мешканців сіл існування «Холодного Яру» гарантувало відносну безпеку життя, волі і результатів власної праці, а для армії УНР – надання підтримки й тил для війська. Оборонними операціями повстанці не обмежувалися, здійснюючи напади на залізниці, цукрові заводи, розбивали загони чекістів та перешкоджали роботі продзагонів, руйнували тил окупантів.

На початку 1920 р. до Холодного Яру увійшли підрозділи УНР (Перший Зимовий похід) для відпочинку і допомоги. В с. Медведівка відбулася нарада у складі командарма М. Омеляновича-Павленка, Ю. Тютюнника, О. Загродського, Т. Гулого-Гуленка, В. Чучупака, де холодноярському отаману поставили конкретні бойові завдання. Проте 18 березня 1920 р. під час ретельно спланованої чекістами операції на хуторі Кресельці загинув В. Чучупак, його брат Петро був закатований більшовиками. Втрати авторитетних ватажків значно послабили холодноярців, яким бракувало людей з військовим досвідом та організаційними здібностями. Очолив «Холодний Яр» отаман Іван Деркач.

У 1921–1922 рр. на території Холодного Яру активно діють Чорноліський полк П. Хмари, загони Д. Гупала, М. Голика-Залізняка, Л. Завгороднього Г. Нестеренка. Попри успіхі більшовиків тривалий час діяли загони братів Блажевських. Вони співдіяли з загоном отамана «Грозного» з 1922 р., найактивніше у 1924–1925 рр. Загін Андрія Блажевського воював з більшовиками до березня 1930 р.

Традиції Холодного Яру справили величезний вплив на Західну Україну, де величезної популярності набула книга одного з учасників боїв у цій місцевості Ю. Горліс-Горського «Холодний Яр». Крім ідеологічного впливу, під час Другої світової вояки Української Повстанської Армії використали досвід холодноярців у створенні криївок. Про усвідомлення зв’язку з героїчною боротьбою холодноярців проти російської окупації свідчить назва одного зі з’єднань УПА «Холодний Яр», яке входило до групи УПА-Південь (командир – Микола Свистун («Ярбей»).

Холодний Яр відродив свою славу центру української воєнної звитяги за доби незалежності. У 1997 р. у Києві створено історичний клуб «Холодний Яр», метою якого є дослідження боротьби українського народу за побудову держави та увічнення їхнього подвигу. В центрі с. Мельники у 2003 р. відкрито пам’ятний знак «Героям Холодного Яру», а в 2010 р. – пам’ятник Ю. Горлісу-Горському, учаснику цього руху і одному з перших творців холодноярської легенди. Щовесни у Холодному Яру відбувається масштабне вшанування пам’яті героїв Холодного Яру.


AddThis Social Bookmark Button  Порекомендувати друзям
 

Додати коментар

Якщо Ви знайшли у тексті статті помилку, виділіть її та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter

Коментарі публікуються у відповідності до правил попередньої модерації (читати)

  


Ви на сторінці: Головна Стрічка новин У Холодний Яр на екскурсію приїздили кропивничани