Ремарка: наш погляд на події

За чесну владу

Шукайте жінку, або підісторія одної заварухи
08 травня 2014, 10:15 Друк

2014-05-08-Putin-YanykЩе древні підмітили, що будь-яка війна чи конфлікт починається через прекрасну половину людства. Це навіть наш класик Котляревський підкреслив, описуючи греко-троянську війну:

Паріс, Пріамове дитятко

Путівочку Венері дав…


Буду і далі цитувати класиків, бо хто, крім них, може сказати краще.

Та ми заглянемо у сьогодення, спробуємо вияснити таємницю теперішньої агресії колишнього брата.

 

Смутний та невеселий (це теж із класика) сидів у своєму службовому кабінеті у приватно-державній резиденції її господар, а також господар дуже великої держави В.В. (будемо так його називати з метою економії паперу та часу). А сумувати було чого.

Ще б не сумувати. Тільки підхопив гімнасточку, підвів справу до логічного кінця, а тут облом. І не раз, а аж тричі підряд. Треба ж було, щоб батьки на дзюдо записали.

Чого не на теніс? Чи на шашки. Мав же кебу, недарма аж у президенти вибився. Так ні, на боротьбу потягнуло. Раз вдарився чоловічою гордістю, все життя нормально було, а тут, у самий непідходящий момент підвело. А гімнастка не проста, з медалями всіх достоїнств. Та й з іншими достоїнствами. Розсердилася. Такі слова казала, що навіть Нємцов і Навальний такого не говорили. Вже дві резиденції переписав на неї, Олімпіаду у Сочі одгрохав, пів річного бюджету викинув, все сердиться.

Та й лікувався від цієї напасті, чим тільки не лікувався.

Екстрасенсів визивав, навіть шаманів власним літаком привозили - не помогло. Сусід Фьодорич мольфара свого із Западної порекомендував, той шептав, травами поїв, заставляв на голові стоять - все марно. До речі, а чого це він не дзвонить, після Сочі як відрізало. Наче і прийняв по-людськи, не обіжав, місце найкраще дав.

Тут дзвінок. Висвітлився невідомий номер:

– Альо!

– В. В., це я, сусід Фьодорич!

– О, а я тільки про тебе згадував. Ти де, у Межигір’ї, чи у столиці?

– Ой, не питай! У Ростові я. І то інкогніто. До друга приїхав, з яким разом чалились.

– Фьодорич, скільки раз тобі говорить, не чалились, а відбували законне покарання.

– Та ні, щоб законне, то я і досі б сидів, а так незаконне.

– Так чого ти у Ростові?

– Втік. Там у нас таке робиться, що я вирішив у тебе пересидіти. Можна?

– Так, а що ти, я ж патрони тобі дав, як і домовлялися, аж два ящики у рахунок кредиту. Ще мій клоун Жирик казав, що патронів не жаліть. А ти?

– Та я і не жалів, а вони з палицями та фанерними щитами всю мою армію перемогли. Ми аж два магазини вистріляли, та все ж відступили. А я втік. Але втік з честю, останнім. Спочатку прокурор, потім мент, за ним КГБ, а потім…

– Ти слухай, балакай, та не забалакуйся. КГБ не тікає, від КГБ пробують втекти, та ми всесильні, знаходимо навіть на краю світу. А чого ж ти тільки два магазини вистріляв? А інші?

– Мабуть мої генерали десь сплавили. Поперед мене урвати хочуть. Ніяк не проконтролюю. Так і тягнуть все до себе.

– Слухай, а твій мольфар нічого не допоміг мені. Як було, так і залишилось.

– Так він же бендерівець, із Західної. Як я раніше не здогадався?! Він і мені поробив щось таке, що тями не дійму. Щось таке робиться, що з кожним днем все страшніше і страшніше стає.

– А що воно таке – бендерівці?

– Ну знаєш, книжка була така, як мужик стільці панські шукав. Бендером його звали. А вони на Западній тоже меблі роблять. То ото і назвалися бендерівцями. А як ніхто не купляє меблі у них, то вони сердяться і беруть сокири такі та воюють. Зараз вони у столиці на Майдані.

– Та ти шо?!

– Зуб даю. Построїли барикади. Співають гімн. Та так часто, що і я слова вивчив. А то танцюють колом та коломийки посеред Майдану співають. Та кричать «Слава Україні!»

– А людей не їдять?

– Ні. Піст зараз. Після Паски розговіються свяченим, а потім вже за людей візьмуться.

– Зараз скажу Кисельову-Кампотову, хай бистренько у ефір викине, що у сусідній столиці бандерівці готуються їсти людей. І фотографій біженців накачає десь. Ну все. У мене нарада. Передзвоню. Ти на всякий случай вивчи слово «легітимний». Це діючий значить. Не переплутай, Кутузов (теж із класика). Бо нелегітимний, це не то. Бувай.

Як ми бачимо, початок великої афери сусіда не вийшов за межі базового сценарію: жінка розсердилася, чоловік починає діяти. Про дальшу підісторію повідомимо пізніше, як тільки отримаємо більш-менш достовірні дані.


Сергій Зінченко


AddThis Social Bookmark Button  Порекомендувати друзям
 

Коментарі  

 
+2 #3 Нас не догонят! 12.05.2014 17:17
А вдруг догонят? www.youtube.com/.../
 
 
+9 #2 Туши свет 10.05.2014 12:07
Цитую СЕЛЯНИН:
По пятерке на армию до сих пор сбрасываемся! Толи еще будет ОЙ-Е О

Селянин, отвечай честно, сколько гривен сдал на армию?
 
 
-9 #1 СЕЛЯНИН 10.05.2014 10:38
По пятерке на армию до сих пор сбрасываемся! Толи еще будет ОЙ-Е О
 

Додати коментар

Якщо Ви знайшли у тексті статті помилку, виділіть її та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter

Коментарі публікуються у відповідності до правил попередньої модерації (читати)

  


Ви на сторінці: Головна ПРОЕКТИ Зенітка Шукайте жінку, або підісторія одної заварухи